КОМУ ВНИЗ «4: Шевченко». Рецензія, gothic.com.ua

КОМУ ВНИЗ «4: Шевченко». Рецензія, gothic.com.ua

До 200-річчя з дня народження великого генія, письменника і поета Т. Г. Шевченко, вклад якого в розвиток української літератури і мови вважається одним з найбільш цінних за всю історію України, легенди українського готичного року КОМУ ВНИЗ випустили свій новий CD під назвою «4: Шевченко». Основою для створення композицій альбому стали відомі твори письменника.

Дух Тараса Григоровича вже давно стоїть за глибокою творчістю цього чудового гурту. Він ніби простягнув над ним свої могутні крила і передає через їхні пісні «своєму народу», «своїй Україні», послання з минулого. Ось тільки останні два роки ці послання актуальні як ніколи.

В цьому плані альбом «4» рідкісний та унікальний. І як завжди не без присмаку містики та символізму: 4 — це кількість учасників гурту, в альбомі 4 пісні (п’ята композиція — читання уривку з Книги пророка Осії), а також за словами музикантів цифра 4 є символом смерті. На обкладинці диску зображена фотографія хреста на Чернечій (нині — Тарасовій) горі в місті Каневі Черкаської області, де похований Шевченко.

Перша пісня з альбому З «КНЯЖНИ». ЗОРЕ МОЯ ВЕЧІРНЯЯ — фрагмент з поеми «Княжна». Синтезатор, скрипка та звісно голос Андрія Середи створили неймовірну казкову ліричну баладу. У неволі, на далекому засланні, написав Шевченко свій відомий твір — поему «Княжна» («Зоре моя вечірняя... »), в якій згадує милу його серцю Україну. Зорю вечірню благає поет розказати про могутній Дніпро, у якого «веселочка воду позичає», вербу, що, нахилившись над водою, купає в ній свої розкішні віти, на яких гойдаються русалки, як при долині вночі розцвітає сон-трава, і рідне село... Скільки любові, ніжності у цих чудових поетичних рядках! Але серце поета проймається болем від того, що серед цієї розкішної природи «на горі стоять панські палати». А поруч тяжко страждає народ.

З «ХУСТИНИ»

Енергійна, «важка» композиція з елементами індастріал-металу. Хустина — це символ щастя і вірності. Але вона має також і обрядове значення — так, в часи козаччини був добрий звичай у наших дівчат: коли козаки вирушали з військом у похід, то кожна дівчина своєму нареченому дарувала вишиту хустину, як символ вірності в коханні. На випадок, коли козака спіткає смерть в дорозі, чи він згине в бою, хустка від дівчини виконує важливу роль; нею вкривають обличчя козака, «щоб хижі птахи очей не довбали, козацької крові не випивали...» Якщо козака ховали з військовими почестями, то тіло його клали в домовину, накривали червоною китайкою, а вишиту хустину клали на осідланого коня, якого вели за домовиною. Так про цей звичай писав Тарас Шевченко у своїй поемі «Хустина».

З «ХОЛОДНОГО ЯРУ»

В обробці КОМУ ВНИЗ пісня звучить в кращих традиціях дарк фолку та характеризується потужним звучанням і глибокою індустріальною естетикою. Вірш «Холодний Яр» — одна з вершин поезії Шевченка періоду «трьох літ», в якому поет засуджує соціальну несправедливість, гноблення «сердешного люду» панами, викриває тих, хто зневажливо ставиться до визвольних рухів, і висловлює жаль із приводу того, що нащадки гайдамаків не піднімаються на боротьбу. Звинувачує дворянських літераторів у фальсифікації минулого України.

З «У КАЗЕМАТІ». ЗА БАЙРАКОМ БАЙРАК

Гармонічна та мелодійна композиція в стилі класичного року з атмосферою готік-фолку. «У Казематі» — цикл поезій Тараса Шевченко, написаних, крім вірша «Згадайте, братія моя», в казематі «Третього відділу» в Петербурзі під час слідства над учасниками Кирило-Мефодіївського братства між 17 квітням і 30 травням 1847. У казематі написано тринадцять поезій. У циклі — думки, настрої, життєві спостереження Шевченко, характерні й для наступних поезій періоду заслання. Тут уперше з’являються мотиви неволі, в яких настрої туги за Батьківщиною поєднуються з утвердженням незламності переконань і поглядів поета. «За байраком байрак» — маленька балада, в якій Шевченко у фантастично-романтичному стилі створив трьохсот проклятих козаків, що їх «і земля не приймає», бо заганяли вони в ярмо неволі християн: «По своїй землі Свою кров пролили і зарізали брата». Цією баладою Шевченко засудив злочин проти нації, висунув ідею вічної кари за зраду інтересів Батьківщини.

З «ОСІЇ. ГЛАВИ XIV»

«Хорор муві» від пана Андрія Середи на завершення альбому, в якому він читає суворі пророчі Шевченківські рядки. З кожним сказаним словом зростає почуття тривоги і невизначеності, напружена атмосфера жаху. Що ж чекає на Україну далі? Але голос Андрія різко обривається...

В останній період своєї творчості Шевченко часто звертається до Біблії, яка в усі часи була невичерпним джерелом образності для всіх письменників. Особливо цікавить поета Старий Заповіт з його Книгою Пророків. Образ пророка, людини наділеної від Бога здатністю віщувати про долі людей, народів та країн стає надзвичайно актуальним для українського поета, він приходить на зміну образу співця-кобзаря. Можливо, це сталося тому, що Шевченко бачив, як нашому суспільству не вистачає віри, слова правди, яке збудить людей. Та й сам поет став таким пророком, що намагався достукатися до сердець людських, до душі кожного українця, збудити народ. Ось в останні роки і з’являється «подражаніє» на твори старозавітних ізраїльських пророків, які жили та віщували не в кращі роки існування своєї країни: «Осія. Глава XIV». Цей твір Шевченко написав незадовго до власної смерті. Саме в ньому, як стверджують літературні критики, Шевченко попереджає українське панство про майбутню справедливу кару за зраду соціальних та національних інтересів свого народу.

Твори Шевченко — це не просто література, це гострий міфічний меч, Святий Грааль українського народу, в який зібрана його чиста невинна кров, яка протягом історії дуже багато разів проливалась за свободу та незалежність нашого народу, наших земель. Вірші Шевченко пробирають до самих кісток, вони насправді неймовірно готичні, наповнені як життям, так і смертю, вони оголюють душу українського народу, відображають його непростий шлях. Тому з впевненістю можна сказати, що збірка «4: Шевченко» — це своєрідне застереження, а можливо в чомусь і передбачення для сучасної України, та насамперед для «панів», що рвуться до влади. За словами Андрія Середи: «Шевченко був співцем власне козацького героїзму, козацької долі, озброєного супротиву і наступу, це підтримує нас в тому, що ми ідемо саме від такої формації, як готичний напрямок».

Iryna Kalenska, gothic.com.ua, 2015.11.03

 

Надруковано: 2015.11.05 в 00:15